Держава— це організація осілого населения, яке займає певну територію і підкоряється одній владі.

Об’єктивні передумови зміни ролі держави в економічній системі.

Роль держави в ринковій економіці

Лекція 10

Реальна модель економічного устрою передбачає використання як ринкового механізму, що забезпечує ефективне функціонування економіки, так і державного механізму регулювання для вирішення низки проблем, від яких відмовляється ринок, або ринкове вирішення яких для суспільства надто дороге.

У сучасній розвинутій економіці основу життєдіяльності складає ринок. Але держава — не пасивний спостерігач за економічними процесами в ринковій економіці. Вона втручається в ринок, регулює його через оподаткування і бюджетний перерозподіл, законодавство, за допомогою вироблення обов’язкових для виконання стандартів (у тому числі і економічних) тощо.

На відміну від ринкових сил держава володіє загальновизнаним і виключним правом примусу, тобто правом обмежувати свободу вибору економічних суб'єктів.

Держава це:

· продукт економічного і соціального розвитку суспільства;

· стрижень існуючої суспільної системи, вона концентрує владу, санкціонує існування усіх інших недержавних інститутів;

· формулює принципи і організує форми суспільного життя, утворюючи основу інституціональної ієрархії;

· держава породила нову форму суспільної обумовленості поведінки людини, відокремивши загальний інтерес від приватного.

Як показує історичний досвід, держава в усі часи тією чи іншою мірою втручалася в економічні процеси. Проте економічна роль держави у різні періоди була неоднаковою.

Разом з тим слід зазначити, що є низка проблем, пов'язаних з природними чинниками, економічною суспільною діяльністю та іншими її видами, а також природним розвитком самого ринкового господарства, до яких ринок залишається байдужим, а суспільство прагне їх вирішення. Саме тому необхідність урядового втручання в економіку пов'язують з відмовами ринку (фіаско ринку).

Відмови ринку — це небажання або неспроможність ринку задовольнити потреби суспільства чи окремих груп індивідів ринковою економічною системою.



Розглянемо коротко структуру відмов ринку.

1. Свобода підприємництва на основі конкурентної боротьби природним чином породжує свій антипод — свавілля монополій, який може бути обмежений законом про захист конкуренції (чи антимонопольним законодавством).

2. Ринок повною мірою забезпечує виробництво благ для індивідуального споживання. За виробництво суспільних благ відповідає уряд.

Безпека держави, охорона правопорядку, підтримання в належному порядку вулиць міст і населених пунктів — суспільні чисті блага, виробництво яких фінансується за рахунок бюджетів.

Регулювання виробництва і розподілу змішаних суспільних благ уряд здійснює:

— шляхом надання виключних прав на використання ресурсів для виробництва цих благ;

— запровадженням адміністративних бар'єрів на шляху до виходження на ринок цих благ шляхом ліцензування, квотування, надмірного оподаткування і т. ін.

3. Ринок дбає про зиск, залишаючись байдужим до проблем вичерпності невідтворюваних природних ресурсів. Уряд бере на себе відповідальність за долю майбутніх поколінь, обмежує доступ до цих ресурсів, частину їх консервує, запроваджує систему "покарань і стимулів" для запровадження ресурсозберігаючих технологій, фінансує фундаментальні наукові дослідження тощо.

4. Уряд урегульовує екстернальні ефекти, насамперед, негативні, пов'язані з перекладанням одними суб'єктами своїх витрат на інших суб'єктів без будь-яких компенсацій потерпілим.

Зовнішні ефекти (екстерналії) — витрати і вигоди, пов'язані з виробництвом і споживанням благ тими суб'єктами, які не є учасниками певної ринкової угоди. Зовнішні ефекти набувають форми позитивних і негативних.

Це врегулювання здійснюється з двох боків:

1) уряд примушує за допомогою податків, штрафів, заборон припиняти виробництво і забруднення, обмежуючи згубний вплив на довкілля та на обсяг збитків, завданих іншим суб'єктам;

2) уряд знешкоджує екстернальні ефекти (відновлює) та відшкодовує збитки, завдані ними, за рахунок державного бюджету.

5. Уряд обмежує згубний вплив циклічних коливань і регулює небезпечну для стабільності економічної системи диференціацію доходів серед різних верств населення, забезпечуючи соціальну спрямованість економічної системи.

6. В умовах трансформаційної економіки на уряд покладається ще одне, надзвичайно важливе завдання, зміст якого полягає в забезпеченні балансу інтересів суб'єктів економічної та соціальної діяльності.

Типи державного регулювання економіки:

— повна монопольна влада в управлінні економікою (СРСР та країн соціалістичного світу);

— поєднання ринкових та урядових регуляторів (Японія, Швеція, ФРН, Австрія, Китай);

— крайній лібералізм, який визнає ефективною тільки необмежену свободу підприємницької діяльності (США).

Моделі урядового регулювання економіки.

— адаптивну модель, чутливу до змін і відмов ринку, що дає можливість уряду сумісно з приватним бізнесом гнучко пристосуватись до умов економічного (національного та міжнародного) довкілля. Прикладом цієї моделі урядового впливу на економіку є США;

— проактивну модель, спрямовану на попередження фіаско ринку шляхом "виваженої міри" державного втручання в діяльність бізнесових структур. Ця модель властива японській системі урядового регулювання економіки.


5331677244038643.html
5331716581996225.html
    PR.RU™